Олена Герасим'юк — одна з найяскравіших представниць поетичного покоління десятих, яка, щойно розпочавши літературну діяльність, одразу стала в рівень з найвідомішими поетами. Авторка гучнозвісного «Розстрільного календаря», волонтерка, парамедик добровольчого батальйону «Госпітальєри». Має нагороду «За збережене життя».

«Тюремна пісня» — це друга книжка віршів Олени Герасим'юк. У її основі лежить однойменна поема, вже знайома читачам; вона презентувалася у квітні 2016 року в підвалі Мистецького Арсеналу, спеціально уперше відкритому для цієї події. Читання поеми супроводжувалося перформансом, сценаристкою якого була Наталя Ворожбит, а головні ролі виконували бійці та колишні в'язні. Збірка Олени Герасим'юк, відомої і шанованої у мистецьких колах під ім'ям Герич, є апогеєм танатосу, даного нам у почуттях наших. Вона екстремальна і схожа на гарячий шмат правди, створений зрілим майстром, сповнена вогню, дзвонів, собачого гавкання і пахощів в'язниці. Вірші Герасим'юк вражають своїм стилістичним та інтонаційним багатством, і, менше з тим, важко згадати іншого молодого поета, який би так міцно спирався на українську культурну традицію в усіх її проявах.

«Подія у підвалі Мистецького Арсеналу виявилася не просто театральним дійством, а хепенінгом і хорошим прикладом «мистецтва участі», коли глядач стає його співтворцем. На ефект присутності працювали найдрібніші деталі: суворі хлопці в камуфляжі, які проводили глядачів до локації; документ про ознайомлення із технікою безпеки в місці, замаскований під повістку до слідчого; кастрюлі та скалки, якими присутні повинні були створювати тюремну музику по ходу п’єси. Можна припустити, що дійство спозиціонувало поняття «тюрма» як стан національної свідомості. Конкретних вказівок на час і місце дії «Тюремної пісні» немає: час від часу з вуст героїв, – військових бранців, – лунають згадки про Майдан, автозаки та Лук’янівське СІЗО».

Видання Art Ukraine